«...Тут, на одній з найвищих гір Дніпрових, упокоїться

прах його і, як на горі Голгофі, що її видно всьому Єрусалимові

й Юдеї, - подібно хресту Господньому водрузиться хрест, що

його буде видно по цей і по той бік нашого славного Дніпра».

З надгробного слова канівського протоієрея Гната Мацкевича

    Унікальна творчість Тараса Шевченка та його подвижницьке життя зробили його постать одним із найпотужніших, найпривабливіших і найвідоміших символів України та українського народу. Елементом культу Шевченка стали щорічні відзначення не тільки дня його народження — 9 березня, але й смерті — 10 березня та перепоховання — 22 травня.

  ...В останні роки життя письменник почував себе дуже погано — здоров'я було зруйноване десятирічною солдатською каторгою. Лікарі підтвердили безнадійний стан хворого. 26 лютого (10 березня) 1861 року о 5 год. 30 хв. в Петербурзі Шевченка не стало.

    Звістка про смерть блискавкою розійшлася не тільки по всьому Петербургу, але й по всіх куточках України. 28 лютого Петербург ховав Шевченка на Смоленському православному кладовищі. В той же день петербурзька українська громада прийняла ухвалу про те, щоб тлінні останки поета, згідно з його заповітом, перевезти на Україну. Дозвіл було одержано в кінці квітня 1861 року.

   У петербурзькій землі Шевченко пролежав лише два місяці. 26 квітня домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею потрапила до Москви. Далі до Києва труну везли поштовим трактом через Серпухов, Тулу, Орел, Глухів, Батурин, Борзну, Ніжин, Козелець, Бровари. У Києві труну поставили в церкві Різдва на Подолі. Попрощатися з великою Людиною приходили десятки тисяч киян.

"Як помру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий..."

Тарас Григорович Шевченко

   Його друзі знайшли таке місце — Чернеча гора в м. Каневі. 8 травня пароплав «Кременчуг» з прахом митця відбув з Києва до Канева, де в Успенському соборі відбулася багатолюдна панахида. 10(22) травня 1861 року ввечері Шевченка поховали на Чернечій (тепер — Тарасовій) горі поблизу Канева.

  У 1939 році тут було споруджено великий пам'ятник із постаттю Шевченка, вилитої з бронзи і встановленої на постаменті на терасі великої вежі.

   І вже більше ніж 70 років Він, що сам себе закляв, стоїть над Дніпром і над широкополими ланами обох його берегів і спостерігає над «вкраїною милою»...